Сьогодні я зрозуміла, що ненавиджу світанки.
Це те що мені так треба =)
Я питаю тебе серйозно.
А я серйозно відповідаю…
Тоді я розповім тобі цю дивну історію.
Дякую. Я тебе люблю.
… Що?
Нічого ідіот. Розповідай.
Всім нам потрібна трагедія. Ми вигадуємо її бо не можемо жити без внутрішньої драми. Ми закохуємось у тих хто ніколи не відповість взаємністю.
Мріємо про вигадані світи в які ніколи не потрапимо. Хочемо отримати те, що ніколи не буде належати нам.
Люди дивні створіння. Я інколи їх не розумію.
Дуже хочу спати і дуже боюсь темряви і пишу це щоб хоч якось відволіктись. Світанок починається о четвертій. Ніби щось втрачаєш коли бачиш як небо світлішає.
Починаю писати серію розповідей і кажу собі що не втрачу.